Siege of Cadiz, 1625.

Siege of Cadiz, 1625.

З приводу любові англічан до пиятики. Одна з спроб захвату Кадіса восени 1625 року коли близько 100 кораблів англійського флоту підійшли до Кадіса.
Англічани після довготривалої перестрілки з гарнізоном з боку бухти Кадіса, таки висадилися на берег й пішли за фуражем та мандаринками так би мовити, а насправді rob ’em all, rape ’em all, kill ’em all. Й все йшло нібито непогано, всі три мети збувалися.
Але з’явилося одне “але” у вигляді складів з бочками вина. Командуючий, лорд Едвард Сесіл, як спеціальне благоволєніє, розпорядився видати кожному підрозділу по парі пінт вина. Ага. Пара пінт. Це літра на підрозділ. ОДИН ЛІТР! На підрозділ, Карл!
Якщо коротко описати, що було коли відлунали матюки у бік лорда Уімблдонського, його матері та усієї сім’ї, то перепилися всі. Все військо у 10 тисяч нормано-саксонських рил. Тіки лорд Сесіл не бухав. Кришталевих бокалів на всіх не вистачало, тому бухали вимокуючи вино шляпами.
Наступного дня у всіх було таке похмілля, що дехто навіть забив на зброю та покидав свої пістолі та мушкети з гарматами нафіг й поліз шукати де пожрать та хлистати солоні атлантичні води від сушняка.
А от пожрать було не багато. Тобто не було зовсім, бо таку прорву любимого богами наріду ніхто там не чекав та й на території старого міста, за теперішніми воротами, ще було повно іспанців, котрі з переляку не бухали зовсім та й були взагалі більш пристосовані до цього дєла. Вони не довго думаючи, вирішили разом закінчити цю англійську експедицію та направили до флота на рейді кілька брандерів. Команди на рейді вина не мали, тому були відносно тверезі й їм вдалось відігнати іспанських паліїв. Не маючи довіри до свого війська та затамувавши образу за матюки, лорд Сесіл швиденько позакидав всю цю обісцяну смердючу бригаду алкоголіків на кораблі та пішов геть з Кадіса, посилаючи прокльони всім виноробам світу. При тому, що на березі все ще залищалась приблизно тисяча непритомних англічан, котрих навіть своїм було гидко торкатись, щоб закинути на корабель.
Отак от погуляли у Кадісі.
Лорд Сесіл тоді взагалі гарно “нагуляв” у мінус короні, але то вже інша історія.

Edward Cecil, Viscount Wimbledon by Michiel Janszoon van Mierevelt
Edward Cecil, Viscount Wimbledon by Michiel Janszoon van Mierevelt

Доречі, кораблі флоту були без провізії тому, що лорд Бекінгем (ага, той самий) бувши відповідальним за постачання, нормально підзаробив з бюджету Карла І, але їжею кораблі не забезпечив. Палата Общін спробувала його імпічнути після цього, але Карл фаворитив Бекінгема, тому післав всіх нах та розігнав Палату, щоб не торкались святого. Ну короче, все як завжди.